Цитогенетичні дослідження в неонатології 
В.М. Бадюк, цитогенетик, «Академічна клініка», м. Київ

           Hародження дитини з хромосомною патологією або вадами розвитку й надалі залишається серйозною соціально-економічною проблемою як для окремої родини, так і для суспільства. Основним складником спектра хромосомних порушень у новонароджених є синдром Дауна, або трисомія щодо 21-ї хромосоми; в Україні щороку народжуються до 400 таких дітей. Виявлення хромосомної аномалії в немовляти з вадами розвитку в найкоротший термін після народження є однією з основних проблем консультування родини генетиком, хірургом та іншими спеціалістами. Інколи для характеристики хромосомного набору (каріотипу) новонародженого потрібне дослідження каріотипів батьків та застосування додаткових молекулярно-цитогенетичних методів. Визначення нормального каріотипу або певної хромосомної патології дає змогу вирішити питання про надання спеціалізованої допомоги й спрогнозувати ускладнення. Історія аналізу хромосомного набору в різних тканинах нараховує понад півстоліття. За останні десятиріччя можливості дослідження хромосом значно зросли за рахунок розвитку ринку технічного забезпечення цитогенетичних лабораторій. За умов відповідного фінансування кожен етап дослідження — від отримання матеріалу до видачі результату — максимально спрощено й адаптовано до нинішніх методик аналізу набору хромосом. Основним методом дослідження хромосом людини після народження є напівмікрометод, при якому аналізують лімфоцити периферичної крові після попереднього культивування. Як відомо, одержання достовірного результату будь-якого дослідження можливе тільки за умов правильного забору матеріалу. Для цитогенетичного дослідження особливо важливою є стерильність, якої досягають за допомогою пункції вени новонародженого адаптованою вакуумною системою (S-Monovette), що містить потрібну для дослідження концентрацію гепарину й дає змогу транспортувати зразок крові з пологового будинку або лікарні одразу після одержання. Контейнер відкривається для закладення культури крові в стерильних умовах у ламінарній шафі з вертикальним потоком 0,4 м/с та НЕРА-фільтром для уникнення контамінації культури крові на поживному середовищі мікроорганізмами. Суміш середовищ і реагентів для каріотипування (РВ-mах) має всі потрібні компоненти для забезпечення нормального поділу лімфоцитів (отримання високого мітотичного індексу), що значно спрощує етап закладення культури й робить непотрібним тестування кожної партії реактивів, як це було раніше. На початку використання суміші в лабораторії треба визначити оптимальний об'єм суміші РВ-mах та зразка крові, при яких можна досягти потрібного для дослідження мітотичного індексу. Оскільки культури крові різних пацієнтів перебувають в однакових стартових умовах, кінцевий ріст клітин залежить від індивідуальних особливостей імунітету (кількості Т-лімфоцитів). Культуру крові кожного пацієнта дублюють у два чи три флакони, оскільки може виникнути потреба додаткових досліджень або одержання більшої кількості препаратів, а при закладенні культури на наступний після одержання зразка день чи пізніше значно знижується мітотичний індекс.

         Культивування відбувається в спеціально призначеному інкубаторі, який забезпечує сталі умови для культури крові (37 °С, 5% С02) протягом 50 або 69 годин (термін першого та другого мітотичних поділів відповідно). Найконсервативнішим залишається етап фіксації культури, на якому руйнується веретено поділу на стадії метафази, проводяться гіпотонічна обробка клітин, фіксація метанолом та оцтовою кислотою й приготування препаратів на предметних скельцях. Здійснення цього етапу більше залежить від досвіду лаборанта та дотримання методики, аніж від технічних засобів, хоча використання центрифуги з електронним керуванням швидкістю й таймером дещо його спрощує. Попередній аналіз препаратів перед диференцій-ним забарвленням у мікроскопі при збільшенні х100 та опущеному конденсорі дає змогу оцінити мітотичний індекс зразка й за потреби провести додаткову обробку спиртами різної концентрації або додатково Підсушити. Аналіз отриманих препаратів зазвичай проводять у світлому полі на мікроскопах робочого або дослідного класу. Спочатку на збільшенні х100 оцінюють якість препарату та проводять добір метафазних пластинок, які можуть підійти для аналізу. Аналіз проводять на збільшенні х1000 з використанням імерсії. Порівнюють, окрім кількості хромосом у кожній метафазній пластинці, відповідні смуги на парних хромосомах, що дає змогу визначити структурні аномалії (анеусомії, транслокації, інверсії тощо). Найновішим напрямом цитогенетичних досліджень є аналіз хромосом за допомогою комп'ютерних програм (спеціалізоване робоче місце цитогенетика, наприклад «Відеотест Каріо-3,1»), призначених для захоплення, порівняння та збереження зображень хромосомного набору. Такі програми значно прискорюють дослідження та поліпшують його якість, допомагають сформувати цитогенетичний висновок із зображенням метафазної пластинки, каріограми й текстового пояснення та рекомендацій. При достатній якості препаратів програма самостійно ідентифікує пари хромосом, а в складних випадках хромосомної патології дає змогу порівнювати хромосомний матеріал невідомого походження з частинами інших хромосом та визначати ділянки розривів або зіставляти його з ідіограмами. База даних такої програми (альбом) уможливлює збереження достатньої кількості зображень, а також архівацію та збереження результатів досліджень поза комп'ютером. Важливим є й те, що можна «навчити» програму розпізнавати препарати хромосом, отримані в різних цитогенетичних лабораторіях, якщо якість розпізнавання не задовольняє спеціаліста. Окрім того, можна сформувати бланки висновків для видачі результатів із потрібною текстовою та графічною інформацією для різних випадків, що також спрощує етап видачі й інтерпретації результатів. Включення в такий бланк зображення ідентифікованих хромосом (каріограми) та метафазної пластинки відповідної якості й контрасту уможливлює для інших спеціалістів-цитогенетиків аналіз хромосомного набору без перегляду препаратів, особливо в тих випадках, коли такої змоги немає. Визначення будь-якої хромосомної патології або хромосомного варіанту в новонародженого є приводом для визначення каріотипу в батьків та сибсів пробанда з метою прогнозу для родини, особливо стосовно майбутніх вагітностей. В окремих випадках при патологічному каріотипі та вроджених вадах розвитку обирають відповідну тактику хірургічного втручання. Тому надзвичайно важливо правильно встановити каріотип немовляти в щонайстисліший термін після народження.